Фонетика як розділ мовознавчої науки

Фонетика - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні. 

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос.

Рядів є всього три: передній, середній та задній.

•  В українській мові фонем середнього ряду немає. 
• До переднього ряду належать [і],[и],[е], а заднього, відповідно, - [а],[о],[у].

Розрізняють також три види підняття язика: низьке, середнє, високе. 

Голосні звуки [і],[у] творяться за допомогою високого підняття.

Класифікація голосних

Ряди Підняття	Передній	Задній
Високе	[і], [и] — неогублені (нелабіалізовані)	[у] — огублений (лабіалізований)
Середнє	[е] — неогублений (нелабіалізований)	[о] — огублений (лабіалізований)
Низьке	[а]	[а] — неогублений (нелабіалізований)

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:

Приголосні
1.	сонорні (дзвінкі і глухі)
2.	губні, язикові та глоткові
3.	тверді і м'які
4.	свистячі, шиплячі та носові

В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.

Сонорні приголосні

Сонорні приголосні - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:

Cонорні приголосні

[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'], [р], [р ]

Легко запам'ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».

Дзвінкі і глухі приголосні

Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.

При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

	Шумні приголосні
Дзвінкі приголосні	[б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']
Глухі приголосні	[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]

Глухі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: "Усе це кафе птах і чаша"

Дзвінкі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: "Буде гоже гедзю у джазі"

Акустичні пари

Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):

Акустичні пари

[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з']-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц'].

Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.

Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.

Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.

Губні, язикові та глоткові приголосні

За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:

Губні приголосні	[б], [п], [в], [м], [ф]
Язикові приголосні	[д], [д'], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [ц], [ц' ],  [р],[р' ], [л], [л'], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж],[ґ], [й]
Глоткова приголосна	[г]

 Губні можна легко запам'ятати за допомогою вислову:"Мавпа Буф"

Тверді і м'які приголосні

За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:

Тверді приголосні	[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
М’які приголосні	[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л'],[н' ], [р ]

Окремі приголосні за ознакою "м’якість - твердість” утворюють пари:

Тверді - м'які приголосні

[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз'], [ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]

Запам'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'ї[йі]си ці лини, дз, р».

[й] – завжди м’який.

Свистячі, шиплячі та носові приголосні

Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.

Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.

Свистячі приголосні	[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
Шиплячі приголосні	[ж], [дж], [ч], [ш]
Носові приголосні	[м], [н], [н' ]

Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному установленому порядку, називають алфавітом. 

В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і,  є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.

На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери . Кожна літера має свою назву. 

 Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь.